«Я фанатка соціальної справедливості»: жінка з маленького містечка хоче змінити громаду на краще

Вікторія Вольська мріє, щоб її рідне місто Українськ що на Донеччині, було привабливим та комфортним для мешканців. Для цього вона заснувала громадську організацію і балотувалась у депутатки на минулих виборах. Жінка вважає, що достатньо фахова та досвідчена у політичній і громадський діяльності, тому вирішила знов йти на вибори, щоб змінити громаду на краще.

Вікторія, розкажіть про себе: де ви народилися, навчалися, чим займаєтесь?

Я народилась у місті Українську Донецької області, там і мешкаю. В мене вища юридична освіта, я навчалась у Донецькому інституті внутрішніх справ, за фахом – правознавиця. Зараз я займаюсь громадською діяльністю, є засновницею громадської організації «Країна вільної громади» і провожу юридичні консультації.

Який у вас досвід у політиці?

Я депутатка Української міської ради 7-го скликання. А взагалі вже п’ятнадцять років я займаюсь виборчою політикою, в мене було своє юридичне бюро. Допомагаю людям писати звернення до влади, надаю супровід в судах, консультую. Тобто здійснюю захист прав людей в їх стосунках с органами місцевого самоврядування. Наприклад, як отримати земельні ділянки, житлові питання (черги на житло, комунальні послуги).

Які питання ви вирішили за період свого депутатства? У яких депутатських комісіях працювали?

Я – є голова бюджетної комісії. Що стосується моєї депутатської діяльності, то я розробила положення про громадський бюджет, який був прийнятий, але не виконується. В 2019 році я запропонувала дванадцять соціальних програм, які, на жаль, не прийняли. Це програма захисту безпритульних тварин, програма з благоустрою, програма допомоги ОСББ, програма соціально-економічного розвитку міста Українська. Та багато інших.

Я стала депутаткою, щоб змінити громаду. В мене було дуже багато цікавих ідей та пропозицій, запропонувала місту шістнадцять грантів. Але, Українськ не бере участі в жодній грантовій програмі. Це місто-супутник Селидова, яке не надає ніяких дотацій. Наприклад у Селидовому чотири футбольних поля зі штучним покриттям. В Українську – жодного. Молоді немає де збиратися, немає приміщень, де б могли збиратися мешканці. Це дуже зручно для влади, яка отримує зарплатню по 20 тисяч гривень. Бюджет Українська на цей рік складає 3 млн 700 тисяч гривень. Але 72% йде на зарплатню для 14 працівників міської ради. На розвиток громади не залишається жодної копійки.

Які ще проблеми на окрузі ви вважаєте найбільш гострими?

Українськ входить у ОТГ, тому у місті закрили лікарню. Натомість придбали за чверть мільйона якусь розвалюху і вклали в ремонт ще 8,5 мільйонів. Замість лікарні тепер буде амбулаторія. До міста Селидове не кожен поїде, бо вартість квитка в обидва боки коштує 30 гривен. І зараз бабусі з п'ятої години ранку стоять у черзі, щоб поїхати безкоштовно. Водій автобуса за правилами бере одну людину  на пільгових умовах. А рентген та вузькі спеціалісти зараз перебувають у лікарні міста Селидова.  Багато людей вже махнули на це рукою і тихо хворіють вдома.

Також є питання отримання вугілля, тому що в Українську більшість будинків на пічному опалюванні. Зараз люди ще за минулий рік не отримали своє вугілля.

Чому вирішили балотуватися на місцевих виборах-2020 і які ви бачите шляхи вирішення проблем на окрузі?

Я фанатка соціальної справедливості. Як платниця податків, я хочу знати, за що я сплачую, і мати ці блага. Я мрію, щоб молодь залишалась у нашому місті, бо її не чекають ніде. І я знаю, як допомогти людям. Тому знову вирішила балотуватися в міську раду. Як діюча депутатка  подала заявку і виграла участь в програмі «Місто-сад». Зараз роблять архітектурно-дизайнерський проект зони відпочинку. Вже є люди, які готові вкласти у цю справу свої гроші. Ми можемо самі собі допомогти, але більшість людей треба ще привчати до активності. Люди зневірені бюрократичними перешкодами.

Моя ціль – змінити громаду на краще. Навіть якщо я не виграю вибори і не стану депутаткою, мене це не зупинить. Я буду нести свою місію – допомагати людям. Наше місто дуже чудове. Якщо спланувати дії та раціонально підходити до їх виконання, можна зробити чудову громаду.

Назвіть головні пункти вашої виборчої програми.

Моя програма базується на меседжі «Українськ – це місто, де хочеться жити». Це вирішення соціальних проблем для мешканців міста. Я буду відстоювати інтереси Українська, щоб він не загубився серед населених пунктів Селидовської ОТГ. Тобто, маю намір вжити заходів, щоб у програмі соціально-економічного розвитку ОТГ були враховані потреби усіх міст. В першу чергу моя програма для людей. Я не можу створити робочі місця, але в мене є ідеї створення міні-виробництв. Я можу залучати гроші за допомогою грантових програм.

Наразі в мене є ідея створення соціального підприємства по сортуванню сміття. Також є програма по інвентаризації житлового фонду. В місті багато залишених квартир, але виконком не знає, скільки з них перебувають у комунальної власності. Люди стоять у черзі на житло, інвентаризація допоможе вирішити житлове питання для цих людей, а також для внутрішньо переміщених осіб.

Чому вам повинні довіряти виборці?

Я завжди виконувала усі обіцянки, які озвучувала людям. Наш секретар міської ради вважає, що той гарний депутат, який складе більше актів про фактичне проживання  родини. (Примітка: Депутати складають акти про фактичне проживання людей, які не мають офіційної реєстрації. Та акти про фактичне не проживання. Наприклад, людина зареєстрована але не проживає). Я склала лише один такий акт. Але я прийняла кілька сотень людей і надала їм юридичну допомогу. Я народилась в Українську і прожила тут 47 років. Люди добре знають мене і мою родину.

Як плануєте проводити свою виборчу кампанію? Хто вам буде допомагати? Чи є у вас команда, підтримка?

В першу чергу мене підтримує моя родина: мама, син, куми. Мене підтримує місцевий бізнес, вони бачать мою діяльність і знають, що я за людина. Мене підтримують батьки дітей, які навчаються у школі, якою я опікуюся як депутатка. Зараз я складаю список виборців, як мені радили на навчанні, яке я пройшла у школі майбутніх депутаток. Я також навчаюся в Академії жіночого лідерства, яку організовує Український жіночий фонд спільно з Національним демократичним інститутом.  В мене є підтримка від народних депутаток, моїх колежанок, наприклад, Соломії Бобровської. Вона балотувалася не від нашого округу, але дуже допомагає. Біг-бордів в мене не буде. Агітувати маю намір старим способом «від дверей до дверей».

Як збираєтесь привернути увагу виборців і як ви оцінюєте свої шанси на місцевих виборах?

На попередніх виборах я не ходила по дворах, не агітувала голосувати за себе. Але мені вдалося отримати депутатський мандат, тому що люди голосували не за партію, а за людину, яку знають. Якщо не буде фальсифікації, то у мене багато шансів на місцевих виборах-2020. Вважаю, що наша команда може розраховувати на п’ять мандатів. Зараз люди змінилися, вони почали критично мислити і звертають увагу на реальні справи. Скоро я буду звітувати про свою діяльність як депутатки. Виборці бачили мою депутатську роботу, громадську діяльність, думаю вони мене знов підтримають.

Як ви вважаєте, чи достатньо зараз жінок-депутаток на Донеччині?

Жінок у політиці взагалі мало. Мабуть, на когось впливають сімейні обставини, а хтось не знає як реалізувати себе. Якщо було б більше просвітницьких заходів, то і жінки були б більш обізнані. Є багато освічених жінок, які можуть застосувати свої знання в політиці, або брати участь в громадській діяльності. Наразі таких жінок дуже мало.

Чи зміниться ситуація у місцевих радах після введення гендерних квот?

Я вважаю, що ситуація зміниться на краще, якщо в першій п’ятірці партійних списків буде три жінки. На попередніх виборах у списках домінували чоловіки, жінок відсували на задній план.

Чи стикалися ви з гендерною дискримінацією під час депутатської чи іншої діяльності?

На жаль, так. Тебе може обійняти чи притиснути чоловік-депутат, і він вважає, що це норма. Під час виступів на сесіях часто можна почути виклики чоловіків: «Та що ти розумієш!», або «Занимайся своей семьей», чи ще гірше «Займайся каструлями». Але ж коли я була на прийомі заступника міністра вугільної промисловості, моя колежанка, Вікторія Різник та її помічниця Світлана Миргородська, розповіли про стан місцевої вугільної шахти. У того чоловіка були дуже широко відкриті очі від жіночої обізнаності в вугільній галузі. 

Розкажіть про свою громадську організацію. Чим вона займається і як впливає на розвиток громади?

Громадська організація була зареєстрована у 2016 році. Наша мета – це розвиток громади шляхом проведення громадських ініціатив. Зараз у нас вже реалізовано шість проектів, з них два грантових. Наприклад, ми отримали мультимедійне обладнання для мобільного молодіжного простору, за допомогою якого ми демонстрували мультфільми для дітей. Також ми брали участь у багатьох екологічних проектах разом із Українською ЗОШ №12. Два роки поспіль за власні кошти, без допомоги міської ради проводили «День вишиванки». Ще організація проводила тренінги-навчання із надання першої медичної допомоги і мешканці міста, які брали участь у цих тренінгах, отримали сертифікати. Долучилися до фестивалю вертепів у Харкові. Зараз ми готуємо проект «Школа для дорослих по сортуванню сміття», де менторами будуть підлітки. Тобто займаємось розвитком рідного міста.